PUBLIC MANAGEMENT UNDER MARTIAL LAW: INSTITUTIONAL TRANSFORMATIONS, STRATEGIC PLANNING AND DEVELOPMENT MECHANISMS
V. V. Borshchevskyi, O. B. Vasylytsia, Ye. E. Matvieiev
Abstract
Досліджуються проблеми розвитку публічного управління в Україні в умовах воєнного \nстану. Опрацьовано теоретичні розробки та концептуальні напрацювання вітчизняних \nі закордонних авторів з питань, що стосуються вирішення задекларованої проблематики. \nВикористано інституційний підхід, методи аналізу та синтезу, а також порівняльного \nаналізу для формування методологічної бази дослідження. Проаналізовано досвід інших \nдержав світу щодо розв’язання проблем, пов’язаних з веденням війни на своїй території. \nЗа основу взято успішні приклади Грузії, Хорватії та Ізраїлю. Окрему увагу приділено ролі \nорганів державної влади й органів місцевого самоврядування у просторовому розвитку \nкраїни, реформуванні її економіки, модернізації інфраструктури та створенні сучасного \nмобілізаційного резерву. Окреслено основні інституційні зміни, які відбулися в Україні внаслідок запровадження воєнного стану. Виявлено дисфункції в роботі формальних і неформальних інститутів нашої держави. Показано деструктивний вплив інституційних прогалин, які виникли в Україні під час проведення заходів адміністративно-територіальної \nреформи. Вказано на низку формальних інститутів, здатних посприяти кращій адаптації \nпублічного управління нашої держави до реалій воєнного стану. Наголошено на важливості та необхідності нівелювання негативних аспектів опортуністичної поведінки населення та працівників органів публічної влади. Запропоновано заходи з підвищення ефективності публічного управління в умовах воєнного стану. Обґрунтовано доцільність зміни \nчинних підходів до організації стратегічного планування на державному, регіональному, \nсубрегіональному та локальному рівнях. Сформульовано відповідні пропозиції для органів \nдержавної влади та місцевого самоврядування. Описано механізми розвитку публічного \nуправління, які сприятимуть подоланню виявлених проблем. У цьому контексті відзначено першочергову роль фінансового, соціального та ринкового механізмів. Пріоритетними \nцілями їх застосування встановлено: підвищення ефективності використання наявних \nлюдських, природних і матеріальних ресурсів держави та її регіонів на основі стимулювання конкуренції; розв’язання наявних соціальних проблем населення; поліпшення якості \nлюдського капіталу.