ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ АДАПТИВНИХ ОЗНАК У ПОПУЛЯЦІЙ ЛЮЦЕРНИ ЗА КОРМОВОГО ВИКОРИСТАННЯ
Р. Вожегова, А.В. Тищенко, О.Д. Тищенко, О.О. Пілярська, К.С. Фундират, В.М. Коновалова
Abstract
Мета досліджень. Вивчення адаптивних ознак у селекційних популяцій люцерни за кормового використання першого року життя та виділення перспективного матеріалу для подальшого використання у селекційному процесі. Матеріали і методи. Дослідження проводились в Інституті зрошуваного землеробства НААН України протягом 2017–2019 pp. Об’єктом вивчення слугували 24 популяції люцерни. Аналіз стійкості генотипів люцерни до стресу проводили за допомогою індексу умов середовища, коефіцієнту регресії, прогнозованої екологічної стабільності, пластичності сорту за різного екоградієнту, показників стресостійкості і генетичної гнучкості, параметрами гомеостатичності та селекційної цінності, коефіцієнту адаптивності, загальної адаптивної здатності, варіанси специфічної адаптивної здатності, відносної стабільності генотипу, селекційної цінності генотипу, коефіцієнтів нелінійності і компенсації-дестабілізації. Результати. Найбільш сприятливі умови для формування кормової продуктивності склалися у 2019 році в якому індекс умов середовища становив + 3,68 при зрошенні та -2,59 за умов природного зволоження), тоді як у 2018 році – дуже несприятливі (індекс умов середовища становив +1,90 та -3,55, відповідно). Урожайність кормової маси у генотипів люцерни коливалась від 0,05 до 8,42 кг/м². За показниками адаптивності найбільш стабільними виявилися популяції: А.r. d., ФХНВ2 й В.11 / П. d. Популяції Сін(с). / Приморка, А.-Н. d. № 114, Т. / Емерауде виділялись як популяції інтенсивного типу, а (Емерауде / Т.)2, Зимостійка / М.К. та M.agr. / C. були виділені як генотипи, добре адаптовані до різноманітних умов середовища вирощування. Також були проаналізовані кореляційні залежності між врожайністю кормової маси за різних умов зволоження та параметрами адаптивних ознак та виділені найбільш придатні ідентифікатори адаптивності. Висновки. Виділені найбільш придатні ідентифікатори адаптивності та популяції люцерни, що розділені на три групи: інтенсивного типу – А.-Н. d. № 114, стабільного – А.r. d. та адаптовані до різних умов – (Емерауде / Т.)2.